Обладнання для виробництва дой-пак

Пакет дой-пак — це гнучка упаковка зі сформованою донною складкою. Після наповнення дно розкривається, завдяки чому пакет набуває об’єму та може стояти вертикально. Конструкція підходить для харчових і нехарчових продуктів, але сумісність упаковки з конкретним вмістом визначається структурою пакувального матеріалу.

Пакеторобна машина виконує тільки операції, пов’язані з виготовленням упаковки:

• розмотування рулонного матеріалу;

• вирівнювання та контролювання положення полотна;

• формування донної складки;

• створення нижніх і бічних зварних швів;

• встановлення ZIP-застібки або носика — за відповідної комплектації;

• нанесення насічки для відкривання;

• пробивання отвору для підвішування;

• заокруглення кутів або висікання фігурного контуру;

• розділення полотна на окремі пакети;

• відведення та складання готової порожньої упаковки.

Горловина стандартного пакета залишається відкритою. Надалі через неї дозується продукт, після чого верхню частину упаковки запаює окрема фасувально-пакувальна машина. Для дой-пак із носиком конструкція вихідної упаковки залежить від розташування та способу встановлення цього елемента.

Лінія потрібна підприємствам, які виготовляють гнучку упаковку для власних потреб або постачають порожні пакети іншим виробникам. Вона дозволяє організувати серійне виробництво дой-пак заданої конструкції без закупівлі готової упаковки.

За допомогою пакеторобної машини можна:

• випускати пакети визначеної ширини та висоти;

• формувати дно відповідно до потрібної місткості упаковки;

• працювати з надрукованим рулонним матеріалом;

• виготовляти партії пакетів із різним оформленням;

• додавати функціональні елементи упаковки;

• контролювати стабільність геометрії та зварних швів;

• підготувати порожній пакет для подальшого автоматичного або ручного наповнення.

Продуктивність виробничої ділянки залежить не тільки від швидкості основної машини. Значення мають стабільність розмотування плівки, довжина пакета, кількість зварювальних операцій, час охолодження швів, особливості різання та наявність додаткових вузлів.

1. Розмотування та вирівнювання матеріалу

Рулон встановлюють на розмотувальний вузол. Матеріал подається в робочу зону з контрольованим натягом, щоб уникнути перекосів, складок і нестабільного кроку. Система вирівнювання коригує положення полотна відносно зварювальних та різальних інструментів.

Якщо використовується попередньо надрукована плівка, фотоелектричний датчик зчитує реєстраційну мітку. Це дозволяє узгодити місце різання і зварювання з розташуванням дизайну на упаковці.

2. Формування донної складки

Донна складка створює основу майбутнього стоячого пакета. Її геометрія впливає на внутрішній об’єм, зовнішній вигляд і стійкість наповненої упаковки. Спосіб формування дна залежить від конструкції пакета та конфігурації обладнання.

Під час підготовки технічного завдання необхідно вказати ширину, висоту й глибину дна. Ці параметри потрібно погоджувати разом, оскільки зміна одного розміру впливає на місткість і пропорції готового дой-пак.

3. Зварювання дна та бічних швів

Сформований матеріал проходить через зварювальні станції. Нагріті інструменти створюють донні та бічні шви, які з’єднують шари упаковки. Для стабільного результату узгоджують температуру, тиск і тривалість контакту з властивостями зварювального шару плівки.

Після нагрівання шов може проходити охолодження та стабілізацію. Це допомагає зберігати геометрію пакета й зменшує ризик деформації матеріалу під час подальшого різання та складання.

4. Встановлення додаткових елементів

Залежно від комплектації машина може додавати ZIP-застібку, верхній або кутовий носик, насічку Easy Open чи отвір для підвішування. Кожна така операція потребує окремого оснащення та впливає на допустиму швидкість лінії.

Положення функціональних елементів необхідно визначити на кресленні пакета. Наприклад, ZIP-застібка має розташовуватися так, щоб після наповнення залишалася технологічна зона для верхнього запаювання.

5. Різання та виведення порожніх пакетів

Після завершення зварювальних операцій безперервне полотно розділяється на окремі пакети. Залежно від замовлення може виконуватися пряме різання, заокруглення кутів або висікання спеціального контуру.

Готові порожні дой-пак передаються на приймальний стіл або систему складання. Після цього пакети перевіряють, групують, пакують у транспортну тару та спрямовують на склад або до окремої фасувальної лінії.

Формат упаковки визначається оснащенням пакеторобної машини. Наявність певної опції потрібно підтверджувати для конкретної конфігурації SOLVEPACK до замовлення обладнання.

• Стандартний дой-пак. Пакет із донною складкою та відкритою верхньою частиною для подальшого наповнення.

• Дой-пак із ZIP-застібкою. Упаковка, яку споживач може повторно закривати після первинного відкривання.

• Дой-пак із кутовим носиком. Порожній пакет із носиком, встановленим у верхньому куті.

• Дой-пак із верхнім носиком. Конструкція з носиком у верхній частині упаковки.

• Пакет з отвором для підвішування. Може оснащуватися круглим отвором або європідвісом.

• Фігурний дой-пак. Упаковка зі спеціальним контуром, який формується відповідним висікальним інструментом.

• Пакет із насічкою Easy Open. Насічка полегшує відкривання заповненої та остаточно запаяної упаковки.

• Пакет із заокругленими кутами. Кути обрізаються спеціальним інструментом після формування основної конструкції.

Перехід між форматами може потребувати заміни зварювальних губок, різальних ножів, висікального інструмента або інших форматних деталей. Тому весь запланований асортимент упаковки потрібно визначити до погодження конструкції машини.

Для виготовлення пакетів застосовують рулонні багатошарові матеріали зі зварювальним внутрішнім шаром. Конкретна структура залежить від продукту, терміну зберігання, необхідного захисту від вологи, кисню, світла, запахів і механічного пошкодження.

Під час підбору матеріалу враховують:

• структуру та загальну товщину ламінату;

• температурний діапазон зварювання;

• жорсткість і здатність утримувати форму;

• коефіцієнт тертя поверхні;

• бар’єрні властивості;

• міцність готових швів;

• якість і стабільність друку;

• точність повторення реєстраційної мітки;

• сумісність із ZIP-застібкою або носиком;

• поведінку матеріалу під час висікання.

Не можна підтверджувати роботу машини тільки за комерційною назвою плівки. Перед запуском серійного виробництва доцільно провести випробування пробного рулону. Тест показує, як матеріал розмотується, центрується, зварюється, охолоджується та розрізається на заданій швидкості.

Склад обладнання визначається потрібним пакетом. Базова та розширена конфігурації можуть містити:

• розмотувальний пристрій;

• систему контролю натягу полотна;

• автоматичне центрування матеріалу;

• датчик фотомітки;

• вузол формування донної складки;

• станції донного та бічного зварювання;

• вузли охолодження швів;

• аплікатор ZIP-застібки;

• обладнання для встановлення носика;

• пристрій нанесення насічки;

• перфоратор круглого отвору або європідвісу;

• вузол заокруглення кутів;

• систему фігурного висікання;

• поперечний різальний пристрій;

• приймальний стіл або систему складання пакетів;

• панель керування та збереження робочих налаштувань.

Не всі перелічені вузли входять до стандартної комплектації. Їх підбирають за кресленням упаковки, матеріалом і запланованою програмою виробництва.